Вічністю пахне від дітей
Дорогами забутими на край землі мчуся
Наш титанік на дно іде
Чи встигну заспівати про все і не зломлюся…
Скільки століть ще так мине
Зупинка за зупинкою, від тіла до тіла
Нас то нема то ми знову є
Лінія чорна на лінію білу
Ми різні й однакові
І кінцевими датами
Нас не розділиш – одна душа
Сміються галактики
Й від Луцька до Арктики
Крізь вулиці сонні дістала рука
І я проріс в цей світ…
Десь за спиною горять вогні
В тисячах пісень нас майже не зосталось
Титанік наш вже давно на дні
А дихалось як вільно і чисто як співалось…
Скільки води після нас стече
Скільки щирих усмішок розтане у небі,
Нас то нема то ми знову є
Ми вийшли та лишили незачинені двері..
Ми різні й однакові..
Вічністю пахне від дітей
Вітрило на північ за сяйвом полярним
Нас то нема то ми знову є
Хвилі до берега тіла прибивають…
It smells of children forever
I race on forgotten roads to the edge of the earth
Our Titanic is going to the bottom
Will I have time to sing about everything and not break…
How many more centuries will pass like that
Stop after stop, body to body
We are not there, we are again
The line is black on the white line
We are different and the same
And end dates
You will not divide us - one soul
Laughing galaxies
And from Lutsk to the Arctic
A sleepy hand reached through the streets
And I grew into this world…
Somewhere behind the lights are burning
There are almost no of us left in thousands of songs
Our Titanic has long been at the bottom
And breathed as freely and purely as sang…
How much water will flow after us
How many sincere smiles will melt in the sky,
We are not there, we are again
We went out and left the door unlocked ..
We are different and the same ..
It smells of children forever
Sail north in aurora borealis
We are not there, we are again
Waves hit the body…
