Я питаю у Бога « Чому у нас все так склалось?»
І чекаю від нього я знак, а його все немає.
Тільки чути осінні пісні, що виспівують десь солов’ї.
Темний ліс переростає в сіно в вечірній пітьмі.
Дуже бережно всі покидають місцеві будинки.
Я залишився просто сам в галявині квітів.
І пливуть тихенько соколи, залишають за собою спогади.
Про нас, про безмежне життя.
Приспів
Ступай собі, не обертайся у пітьмі,
Я за тобою вже не буду.
Ступай собі, запам’ятай ти назавжди,
Що не застанеш ти мене вже у сні.
І між нами стомлене сонце сховається в хмари.
Так як ти, воно вже не дасть про себе щось знати.
І не знаю , чому так склалося? Хто не хоче, щоб ми поверталися
На вівтар кохання, природи і вічного сну?
Приспів
Ступай собі, ти вибач за цю теплоту,
Що в пісню викласти посмів я.
Пробач одну ту мить прекрасну і чудну,
Запам’ятав її надовго.
I ask God, "Why did this happen to us?"
And I'm waiting for a sign from him, but he's not there.
Only autumn songs can be heard, nightingales singing somewhere.
The dark forest grows into hay in the evening darkness.
Very carefully everyone leaves the local houses.
I was left alone in a meadow of flowers.
And falcons swim quietly, leaving behind memories.
About us, about boundless life.
Refrain
Step to yourself, do not turn in darkness,
I will not follow you anymore.
Step on yourself, remember forever,
That you will not find me in a dream.
And between us the tired sun will hide in the clouds.
Since you are, it will no longer make itself known.
And I do not know why this happened? Who doesn't want us to come back
On the altar of love, nature and eternal sleep?
Refrain
Step to yourself, you apologize for this warmth,
What a song I dare to put out.
Forgive one beautiful and wonderful moment,
I remembered her for a long time.
