Руки, ти попросиш - я відпущу,
А підеш – я все прощу.
Це найдовша з величних розлук.
Найгірша на смак,
Найсолодша на звук.
Бо назавжди прощавай.
Звуки твого голосу чути,
А тебе забуваю.
З часом я не зможу згадати,
Для чого ми жили.
Знаєш, наодинці з собою страшно.
Це і буде твій досвід.
Вечір тихий зазирав у вікно,
І зорі впали на дно
Від такої краси.
Буває радість, буває печаль.
Я плакала, а ти мовчав.
Звуки твого голосу чути,
А тебе забуваю.
З часом я не зможу згадати,
Для чого ми жили.
Знаєш, наодинці з собою страшно.
Це і буде твій досвід.
Hands, you ask - I'll let go,
And if you go, I forgive everything.
This is the longest of the majestic separations.
The worst in taste,
The sweetest in sound.
Because forgive forever.
The sounds of your voice are heard,
And I forget you.
Over time, I can't remember
What we lived for.
You know, being alone with yourself is scary.
This will be your experience.
The quiet evening looked out the window,
And the stars fell to the bottom
From such beauty.
There is joy, there is sadness.
I cried and you were silent.
The sounds of your voice are heard,
And I forget you.
Over time, I can't remember
What we lived for.
You know, alone with yourself is scary.
This will be your experience.
